Словник: григоріанка, інтенція, пожертва за Месу та інші поняття

Нижче ми по черзі — в алфавітному порядку — пояснюємо поняття, які трапляються, коли замовляють Месу за померлого або в іншій інтенції. Кожне гасло можна прочитати окремо; там, де тему розглянуто докладніше, подаємо посилання.

Відпуст

Відпуст — це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, вже прощені щодо провини; його отримує належно налаштований вірний за певних умов, завдяки посередництву Церкви (ККЦ 1471). Відпуст може бути частковим або повним; його можна жертвувати за себе або за померлих. Відпуст не є ні Месою, ні григоріанкою — це окрема форма допомоги померлим. Див. відпуст за померлих 1–8 листопада.

Григоріанка

Григоріанка — побутова назва серії з тридцяти Святих Мес, які відправляють упродовж тридцяти днів поспіль в інтенції однієї померлої людини. Назва походить від св. Григорія Великого. Меси можуть відправляти різні священики і в різних костелах; серія, перервана без вини священика, зберігає свої плоди, але її треба якнайшвидше доповнити. Григоріанка — це побожна практика, визнана Церквою, а не догмат. Див. що таке григоріанка.

Григоріанські Меси

Григоріанські Меси — це тридцять Мес, що складають григоріанку. Їхня назва нав’язує до «Діалогів» св. Григорія Великого (IV книга): Папа доручив відправляти Месу впродовж тридцяти днів за померлого ченця Юста, який після останньої Меси з’явився співбратові і сказав, що його звільнено. У 1884 р. Конгрегація відпустів визнала довіру вірних до цих Мес побожною і розумною. Див. історія григоріанських Мес.

День поминання всіх вірних померлих

День поминання всіх вірних померлих (у побуті — Задушки) — це спомин, який відзначають 2 листопада. На відміну від урочистості Усіх Святих (1 листопада), що говорить про спасенних у небі, цей день присвячено молитві за померлих, які потребують очищення. Щорічний спомин запровадив у монастирях своєї конгрегації св. Одилон із Клюні (XI ст.). Див. День поминання померлих — молитва і Меси за померлих.

До Небесного Двору

«Небесний Двір» — давня назва неба: Пресвятої Трійці, оточеної Марією, ангелами і святими. Меси «До Небесного Двору» — побожний звичай, відомий у Польщі та Білорусі: серія Мес в одній інтенції за живу людину з проханням про заступництво мешканців неба. У Бялиничах ми приймаємо її як тридцять Мес. Її інколи називають «григоріанкою за живих», хоча це окрема практика. Див. До Небесного Двору.

Застосування (аплікація) Меси

Застосування (лат. applicatio) — це принесення священиком конкретної Меси в певній інтенції: за певну людину або в певній справі. Священик може застосувати Месу за будь-кого, за живих і за померлих (кан. 901). За кожну прийняту пожертву застосовують окрему Месу (кан. 948). Застосування відрізняє Месу «в інтенції» від самої лише згадки імені в молитві вірних. Див. інтенція Святої Меси.

Збірна Меса

Збірна Меса — це одна Меса, яку відправляють в інтенції багатьох жертводавців, що склали окремі пожертви. Церква допускає її як виняток: лише тоді, коли кожного жертводавця заздалегідь виразно поінформували і він добровільно погодився; згоди не можна припускати (декрет Mos iugiter, 1991; декрет 2025 р.). Григоріанка як серія за одну померлу людину не може бути збірною Месою. Див. збірна Меса і Меса в одній інтенції.

Інтенція Святої Меси

Інтенція Святої Меси — це прохання, щоб Месу принесли за конкретну людину, живу чи померлу, або в конкретній справі: про здоров’я, на подяку, в річницю. Її висловлюють короткою формулою, яку часто зачитують на початку Меси. Замовник зазвичай складає пожертву за Месу. Інтенцію може замовити кожен, також за себе. Див. інтенції Святої Меси і як сформулювати інтенцію.

Книга інтенцій

Книга інтенцій — це реєстр, який, згідно з канонічним правом, мусить вести парох або ректор костелу, що приймає інтенції. До неї записують кількість Мес до відправлення, інтенцію, складену пожертву і факт відправлення (кан. 958 § 1); ординарій щороку її перевіряє (§ 2). Книга захищає волю жертводавців — завдяки їй кожна прийнята інтенція має свій слід. Див. кан. 945–958.

Меса в річницю смерті

Меса в річницю смерті — це Меса за померлого, яку замовляють у день (або поблизу дня) його смерті. Звичай сягає давнини — Тертуліан близько 200 р. пише про жертви, які приносили за померлих у річницю. Першу річницю літургійні приписи виокремлюють особливо (ЗНРМ 381). Див. Меса в річницю смерті.

Новена

Новена (лат. novem — дев’ять) — це молитва, що триває дев’ять днів. Новена Святих Мес — це дев’ять Мес, які відправляють день за днем в одній інтенції: за померлих (одну чи кількох осіб, напр. батьків) або за живих у конкретній потребі. Це побожний звичай, а не окремий обряд. Див. новена за померлих, новена за живих.

Пасхальне Тридення

Пасхальне Тридення — три найважливіші дні літургійного року: від Меси Вечері Господньої у Великий Четвер увечері, через Велику П’ятницю і Пасхальну Вігілію, до вечірні Неділі Воскресіння (Загальні норми літургійного року, № 19). У Велику П’ятницю і Велику Суботу вдень Месу не відправляють, тому перерва григоріанки в цей час допустима. Див. чи можна переривати григоріанські Меси.

Пожертва за Месу (стипендія)

Пожертва за Месу, колись звана «стипендією», — це добровільний дар священикові, щоб він застосував Месу в певній інтенції (кан. 945). Через неї вірні сприяють добру Церкви і утриманню душпастирів (кан. 946). Це не ціна Меси: слід усувати навіть видимість торгівлі (кан. 947). Розмір звичайної пожертви встановлюють єпископи провінції (кан. 952). Див. пожертва за григоріанську Месу.

Поминання

Поминання — це молитва за померлих, під час якої зачитують їхні імена, а спільнота за них молиться, — звичай, що сягає давніх диптихів. Воно буває одноразовим, октавним (1–8 листопада) і річним. Поминання не є Месою в інтенції померлого, а спільною молитвою парафії; у Бялиничах імена зачитують перед недільною Месою впродовж усього року. Див. річне поминання.

Похоронна Меса

Похоронна Меса — це Меса за померлого, яку відправляють у межах обрядів похорону; серед Мес за померлих вона посідає перше місце (Загальні настанови до Римського Месалу, № 380). Її домовляються відправити в парафії, де відбувається похорон, зазвичай у парафіяльній канцелярії. Похоронну Месу не замовляють через gregorianka.com, але григоріанку можна розпочати ще до похорону. Див. Меса після похорону.

Санктуарій Матері Божої Бялиницької

Санктуарій Матері Божої Бялиницької в Бялиничах (Мінсько-Могильовська архидієцезія, східна Білорусь) — місце шанування чудотворного образу Марії з Дитятком. Від 1624 р. про нього дбали кармеліти; образ коронували в 1761 р., а Бялиничі називали «литовською Ясною Горою». Парафія приймає інтенції Мес, а пожертви підтримують священиків і відбудову санктуарію. Див. санктуарій Матері Божої Бялиницької.

Св. п. (світлої пам’яті)

«Св. п.» — скорочення вислову «світлої пам’яті», яке ставлять перед іменем померлої людини, особливо померлого християнина, — в інтенціях, некрологах і записках на поминання. В інтенції Святої Меси ім’я після «за» стоїть у знахідному відмінку: «за св. п. Івана Коваля». Див. як сформулювати інтенцію Святої Меси.

Сопричастя святих

Сопричастя святих — це єдність усіх вірних Христових: тих, хто мандрує на землі, померлих, що проходять очищення, і святих у небі, які разом становлять одну Церкву (ККЦ 962). З цієї істини випливає сенс молитви за померлих: вона може їм допомогти і робить дієвим їхнє заступництво за нас (ККЦ 958). Див. молитва за померлих у Біблії та традиції.

Тридцятка

«Тридцятка» — побутова назва окремої Меси за померлого, яку відправляють на тридцятий день після смерті або похорону. Звичай нав’язує до тридцятиденної жалоби Ізраїлю за Аароном і Мойсеєм (Чис 20, 29; Втор 34, 8). Тридцятку не слід плутати з григоріанкою: це одна Меса, а не тридцять; обидві форми можуть тривати одночасно. Див. Меса після похорону.

Tricenario Gregoriano

Tricenario Gregoriano — декларація Священної Конгрегації Собору від 24 лютого 1967 р. (AAS 59 (1967), с. 229–230), видана за дорученням Павла VI. Вона постановляє, що серія тридцяти григоріанських Мес, перервана через непередбачену перешкоду або з іншої розумної причини, зберігає свої плоди, а священик зобов’язаний якнайшвидше її доповнити. Див. Tricenario Gregoriano — повний текст.

Чистилище

Чистилище, згідно з Катехизмом, — це остаточне очищення обраних, які померли в Божій благодаті й дружбі, але ще не цілком очищені; воно є чимось цілком іншим, ніж кара засуджених (ККЦ 1030–1031). Це не «другий шанс» і не місце в географічному сенсі, а стан. Живі можуть допомогти померлим молитвою, передусім Євхаристійною Жертвою (ККЦ 1032). Більше: чистилище у вченні Церкви.

Джерела

• Катехизм Католицької Церкви, № 958, 962, 1030–1032, 1471 — vatican.va
• Кодекс канонічного права, кан. 901, 945–958 — vatican.va
• Конгрегація у справах духовенства, декрет Mos iugiter (1991) — vatican.va; Дикастерія у справах духовенства, декрет від 13.04.2025 — vatican.va (PDF)
• Декларація Tricenario Gregoriano, 24.02.1967, AAS 59 (1967), с. 229–230 — liturgista.pl (польською)
• Єзуїти, парафія св. Стефана, «Intencje mszalne» — szczepan.jezuici.pl (польською)