Історія григоріанських Мес

Св. Григорій Великий — Папа і чернець

Григорій народився в Римі близько 540 року в заможній сенаторській родині. Молодим чоловіком він був префектом міста, тобто одним із найвищих урядовців Риму. Через кілька років він залишив уряд, у родинному домі на пагорбі Целій заснував монастир святого Андрія і сам став у ньому ченцем. Згодом прийняв дияконські свячення і як представник Папи перебував у Константинополі. Повернувшись, знову оселився в монастирі, а в 590 році був обраний на Престол Петра.

Як Папа він дбав про бідних у часи голоду та пошесті, вислав місіонерів до Англії, залишив багату писемну спадщину — гомілії, «Пастирське правило», «Моралії» на Книгу Йова. Помер 12 березня 604 року. Церква назвала його «Великим»; він є одним із чотирьох великих Отців Західної Церкви.

«Діалоги» — звідки ми знаємо цю історію

Близько 593–594 років Григорій написав «Діалоги» — розмову з дияконом Петром про святих і чуда в Італії. Найвідоміша з них книга II, повністю присвячена св. Бенедикту. Книга IV говорить про долю душі після смерті. Григорій пише в ній, зокрема, що за деякі легші провини існує очищення після смерті і що душам померлих допомагає Жертва Святої Меси. На підтвердження він наводить кілька подій — одна з них, як він сам зазначає, сталася в його власному монастирі приблизно трьома роками раніше. Це і є історія ченця Юста (кн. IV, розд. 55 або 57 — залежно від видання).

Чернець Юст і три золоті монети

Юст був ченцем монастиря святого Андрія і знався на медицині — він доглядав самого Григорія під час його частих недуг. Коли Юст тяжко захворів, то зізнався своєму рідному братові Копіозу, що має сховані три золоті монети. Брати знайшли їх серед ліків. У монастирі, де все мало бути спільним, це було тяжким порушенням обіту убогості.

Григорій, тодішній настоятель, вирішив вчинити суворо — і заради добра вмираючого, і як пересторогу для інших. Він доручив пріорові Преціозу, щоб брати не відвідували Юста, а після смерті його поховали поза цвинтарем ченців, разом із монетами. Коли Юст дізнався, чому брати його покинули, він щиро розкаявся у своєму гріху і в цьому жалю помер.

Приблизно через тридцять днів після його смерті Григорій, як він пише, відчув співчуття до померлого. Він покликав Преціоза і доручив, щоб упродовж тридцяти днів поспіль за Юста приносили Жертву Святої Меси, не пропускаючи жодного дня. Брати виконали доручення. Однієї ночі Юст з’явився Копіозові, який нічого не знав про відправлені Меси, і сказав йому, що досі йому було зле, а тепер уже добре, бо цього дня він прийняв причастя. Коли ченці полічили дні, виявилося, що саме тоді було відправлено тридцяту Месу.

Григорій закінчив цю розповідь висновком, що померлого брата було звільнено завдяки Жертві Святої Меси. Від цієї події тридцять Мес, які відправляють за одного померлого, називають григоріанськими.

Тло: молитва за померлих до Григорія

Григорій не вигадав молитви за померлих — він описав одну з її форм. Уже Старий Завіт розповідає, як Юда Маккавей приніс жертву примирення за полеглих, щоб вони були звільнені від гріха (2 Мак 12, 43–46). Перші християни згадували померлих під час Євхаристії: Тертуліан на зламі II і III століть згадує жертви, що їх приносили за померлих у річницю смерті, а св. Августин у «Сповіді» описує, як його вмираюча мати, св. Моніка, просила лише про одне — щоб про неї пам’ятали при вівтарі. Катехизм підсумовує цю традицію словами, що Церква від початку вшановувала пам’ять померлих і підносила за них молитви, а особливо Євхаристійну Жертву (ККЦ 1032). Більше про це вчення ми пишемо в статті Чистилище у вченні Церкви.

Як поширився звичай

«Діалоги» належали до найчастіше читаних книжок Середньовіччя, а разом із ними поширювалася й історія Юста. Звичай тридцяти Мес за одного померлого прижився спершу в монастирях, а потім у парафіях усієї Західної Церкви, і назва «григоріанська тридцятка» (лат. tricenarium Gregorianum) стала його усталеним означенням. У побуті ці Меси коротко називають «григоріанкою».

Упродовж століть практика розвивалася передусім як побожність вірних. Церква не запровадила її декретом, але з часом підтвердила, що вона узгоджується з вірою, і уточнила правила її відправлення.

1884 — визнання Конгрегації відпустів

У 1884 році Конгрегація відпустів визнала довіру вірних до цінності тридцяти григоріанських Мес побожною і розумною. Це формулювання важливе: Церква не обіцяє тут певного наслідку, але стверджує, що віра людей у цю практику має міцні підстави і не є забобоном.

1967 — декларація «Tricenario Gregoriano»

Найважливіший сучасний документ — декларація Священної Конгрегації Собору «Tricenario Gregoriano» від 24 лютого 1967 року (AAS 59 [1967], с. 229–230), видана за дорученням Папи Павла VI. Вона відповідає на практичне питання: що відбувається, коли серію тридцяти Мес перервано? Документ стверджує:

Серія тридцяти григоріанських Мес, перервана через непередбачену перешкоду (напр. раптову хворобу) або з іншої розумної причини (напр. відправлення похоронної чи вінчальної Меси), за розпорядженням Церкви зберігає плоди цієї молитви, визнані практикою Церкви і побожністю вірних, при цьому священик, який відправляє, зобов’язаний якнайшвидше доповнити відправлення тридцяти Мес. Ординарій же нехай належно пильнує, щоб у такій важливій справі не траплялося зловживань.

Декларацію підписали архиєпископ П’єтро Палаццині як секретар і Флоренціо Роміта як підсекретар. Ще того самого року Конгрегацію Собору перейменували на Конгрегацію у справах духовенства. Докладніше документ ми розглядаємо на сторінці «Tricenario Gregoriano» — декларація 1967 року, а практичні наслідки — у статті чи можна переривати григоріанку.

Григоріанка сьогодні

Через чотирнадцять століть практика залишається по суті такою самою, як у монастирі на Целії: тридцять Мес, день за днем, за одного померлого. Змінилося лише те, що сьогодні Меси може відправляти один або кілька священиків, у різних костелах, а інтенцію можна передати на відстані. Як ми сьогодні розуміємо цю молитву, пояснюємо в статті Що таке григоріанка?, а про її місце серед інших форм пам’яті про померлих — на сторінці молитва за померлих.

У санктуарії Матері Божої Бялиницької ми продовжуємо цю традицію: приймаємо інтенції з різних країн світу і відправляємо григоріанські Меси в Бялиничах, а також з допомогою священиків інших парафій східної Білорусі. Якщо ви бажаєте долучити свого померлого до цієї багатовікової молитви, можете замовити григоріанку через форму.

Джерела

• Св. Григорій Великий, «Діалоги», кн. IV (англійський переклад 1608 р.)
• Acta Apostolicae Sedis 59 (1967), с. 229–230 — декларація «Tricenario Gregoriano»
• Liturgista.pl — текст декларації «Tricenario Gregoriano» (польською)
• Катехизм Католицької Церкви — № 958, 1030–1032
• Niedziela.pl — Св. Григорій Великий і григоріанка (польською)
• Єзуїти, парафія св. Стефана — інтенції Мес (польською)