Що таке григоріанка?

Григоріанка одним реченням

Григоріанка, тобто григоріанські Меси, – це тридцять Святих Мес, які відправляють протягом тридцяти днів поспіль за одну померлу особу. Назва походить від св. Григорія Великого, Папи межі VI і VII століть, який описав подію, що дала початок цьому звичаю. Григоріанка не є окремим обрядом чи особливою літургією: кожна з тридцяти Мес – це звичайна Свята Меса, у якій священик приносить Богові Жертву Христа в інтенції одного померлого.

У розмовній мові кажуть «григоріанська Меса» в однині, але завжди йдеться про весь цикл. Окрема Меса в інтенції померлого – це інше; про неї ми пишемо на сторінці Свята Меса за померлого.

Три риси, які вирізняють григоріанку

1. Тридцять Мес день за днем. Меси відправляють щодня, без запланованих перерв, протягом тридцяти днів поспіль.
2. Одна померла особа. Інтенція стосується лише одного померлого – не подружжя, не родини, не «всіх померлих роду». Чому так і що робити, коли хочемо молитися за кількох осіб, ми пояснюємо в статті за кого можна замовити григоріанку.
3. Один або багато священиків. Не обов’язково, щоб усі Меси відправляв той самий священик чи при тому самому престолі. Цикл можна розподілити між кількома священиками – у крайньому разі кожну з тридцяти Мес може відправити інший священик. Важлива безперервність: у кожен із тридцяти днів хтось відправляє Євхаристію в цій інтенції.

Чому саме тридцять Мес?

Число тридцять походить з історії, а не з якоїсь «сили числа». У IV книзі «Діалогів» св. Григорій розповідає про померлого ченця Юста з римського монастиря св. Андрія. Григорій, тоді настоятель, звелів відправляти за нього Месу протягом тридцяти днів поспіль. Після останньої з них померлий з’явився своєму рідному братові Копіозу і сказав, що вже звільнений.

Церква ніколи не навчала, що тридцять Мес «діють автоматично» чи що саме стільки потрібно для очищення душі. Цінність кожної Меси випливає з того, що вона робить присутньою єдину Жертву Христа. Тридцять днів – це радше вияв витривалості в молитві: місяць, у який Церква щодня заступається за конкретну людину. У 1884 р. Конгрегація Відпустів визнала довіру вірних до цінності тридцяти григоріанських Мес побожною і розумною. Це важливе формулювання: Церква схвалює цю практику і довіру, з якою вірні до неї вдаються, але не дає обіцянок, які належать виключно Богові.

Скільки триває григоріанка?

Увесь цикл триває тридцять днів, тобто приблизно місяць від першої до останньої Меси. Кожна Меса триває стільки, скільки звичайна Меса в будній день, – родині не потрібно резервувати на неї цілий день. Дату початку узгоджують із парафією або священиком: це може бути наступний день після похорону, час біля річниці смерті або просто найближча вільна дата. Про вибір моменту ми пишемо в статті Коли замовити григоріанську Месу?

А якщо цикл буде перервано?

Засадою є безперервність, але Церква передбачила виняткові ситуації. Декларація Конгрегації Собору «Tricenario Gregoriano» від 24 лютого 1967 р. встановлює, що цикл, перерваний через непередбачену перешкоду (напр. раптову хворобу священика) або з іншої розумної причини (напр. через похоронну чи шлюбну Месу), зберігає плоди цієї молитви, а священик має якнайшвидше надолужити пропущені Меси. Перерва допустима також у дні Пасхального Тридення. Якщо ж священик з власної вини занедбав відправлення Меси, він повинен розпочати тридцять Мес заново. Подробиці ми розглядаємо в тексті Чи можна переривати григоріанські Меси?

Як відбувається григоріанка на практиці?

Для родини замовлення григоріанки – справа проста і не вимагає присутності в костелі. Зазвичай це відбувається так:

1. Ви подаєте інтенцію: ім’я та прізвище однієї померлої особи, а якщо для вас важлива дата – бажаний день початку.
2. Парафія або священик пропонує дату початку і години Мес.
3. Ви складаєте пожертву – добровільний дар на утримання священика і потреби Церкви, а не «плату за Месу».
4. Протягом тридцяти днів священик (або кілька священиків) щодня відправляє Месу в цій інтенції.
5. Ви отримуєте підтвердження з датами й годинами Мес.

Родина може брати участь у Месах, якщо живе поблизу, але це не є умовою. Багато вірних у ці дні єднаються з молитвою Церкви на відстані: відмовляють молитву за померлих або Розарій, ідуть на Месу до своєї парафії і приносять Святе Причастя за померлого. Завдяки цьому місяць григоріанки стає часом спільної, живої пам’яті.

У нашій парафії інтенції приймаємо через форму, e-mail або WhatsApp. У відповіді на e-mail пропонуємо дату й години, а після складення пожертви на рахунок парафії надсилаємо – не пізніше ніж через два дні – підтвердження з інтенцією, датами й годиною кожної Меси. Меси відправляємо насамперед у санктуарії в Бялиничах; допомагають нам також священики інших парафій сходу Білорусі. Крок за кроком ми описуємо це в путівнику як замовити григоріанські Меси.

Яке значення має григоріанська Меса?

Щоб зрозуміти григоріанку, треба виходити з того, як Церква розуміє молитву за померлих. Катехизм Католицької Церкви навчає, що ті, хто помирає в Божій благодаті, але ще не цілком очищений, проходять після смерті очищення, яке Церква називає чистилищем (ККЦ 1030–1031). Уже Святе Письмо говорить про жертву за померлих, «щоб вони були звільнені від гріха» (2 Мак 12, 46), а Церква від початку вшановувала пам’ять померлих і приносила за них насамперед Євхаристійну Жертву (ККЦ 1032; пор. ККЦ 958 і 1371).

Отже, григоріанка – це насамперед Євхаристія, принесена за померлого, тридцять разів, день за днем. Її цінність походить не з числа, не з формули і не з самого факту замовлення, а з Жертви Христа і з Божого милосердя. Тому ми не кажемо, що григоріанка «гарантує» небо чи скорочує чистилище на певний час. Ми кажемо так, як каже Церква: це молитва, яку Церква визнає побожною і розумною, піднесена з довірою, що Бог прийме її для добра померлого – так, як Сам захоче.

Григоріанка має значення й для живих. Для багатьох родин це конкретний спосіб пережити жалобу: замість безпорадності – місяць, коли близьку людину щодня доручають Богові. Це також вияв віри в сопричастя святих, тобто в зв’язок, якого смерть не перериває. Хто замовляє григоріанку, не «владнує справу» за померлого, а включає його в молитву всієї Церкви і сам вчиться довіряти його Богові.

Коротко про історію

Звичай походить від події, описаної св. Григорієм Великим (Папою в 590–604 рр.) у «Діалогах». З часом практика тридцяти Мес поширилася в усій Західній Церкві. У 1884 р. її підтвердила Конгрегація Відпустів, а в 1967 р. декларація «Tricenario Gregoriano», видана за дорученням Папи Павла VI, унормувала питання перерви циклу. Шлях цієї молитви – від монастиря на римському пагорбі Целій до сучасних парафій – ми представляємо в окремій статті про історію григоріанки.

Григоріанка в Бялиничах

Якщо хочете принести тридцять Мес за близьку померлу людину, ви можете замовити григоріанські Меси онлайн у парафії Матері Божої Бялиницької. Більше про те, як ми їх відправляємо і чому служить складена пожертва, прочитаєте на головній сторінці: григоріанські Меси в санктуарії в Бялиничах.

Джерела

• Катехизм Католицької Церкви – № 958, 1030–1032, 1371
• Acta Apostolicae Sedis 59 (1967), с. 229–230 – декларація «Tricenario Gregoriano»
• Liturgista.pl – польський текст декларації «Tricenario Gregoriano»
• Єзуїти, парафія св. Стефана – інтенції Святих Мес (польською)
• Niedziela.pl – Св. Григорій Великий і григоріанка (польською)