Молитва за померлих у Католицькій Церкві

Чому католики моляться за померлих

Найдавнішим біблійним свідченням молитви за померлих є розповідь Другої книги Маккавеїв (2 Мак 12, 38–46, особливо вв. 43–46). Після битви Юда Маккавей виявив, що полеглі воїни носили при собі предмети, присвячені ідолам. Тоді він зібрав пожертви і послав їх до Єрусалима, щоб принесли жертву за гріх полеглих. Натхненний автор хвалить цей учинок, бо Юда думав про воскресіння: якби він не вірив, що померлі воскреснуть, молитва за них була б зайвою. Латинська традиція підсумовує цей уривок реченням: свята і спасенна думка — молитися за померлих.

Церква від початку перейняла цю практику. Катехизм каже, що Церква мандрівна від перших часів християнства вшановувала пам’ять померлих і підносила за них молитви, а наша молитва за них може не лише їм допомогти, а й зробити дієвим їхнє заступництво за нас (ККЦ 958). Джерелом цієї певності є сопричастя святих: віруючі на землі, померлі, що проходять очищення, і святі в небі становлять одну Церкву, одне Тіло Христове. Любов, яка поєднувала нас із близькими за життя, не закінчується в мить їхньої смерті.

Молитва за померлих пов’язана з ученням про очищення після смерті. ККЦ 1032 прямо поєднує її з текстом 2 Мак 12, 46 і додає, що Церква радить за померлих передусім Євхаристійну Жертву, а також милостиню, відпусти і покаянні діла. Що таке це очищення, пояснюємо в статті чистилище у вченні Церкви.

Чи Біблія дозволяє молитися за померлих?

Це питання часто ставлять ті, хто зіткнувся з протестантським поглядом на цю справу. Протестантські спільноти не визнають Другої книги Маккавеїв натхненною, тому відкидають і заснований на ній аргумент. Католицька Церква — так само як і православні Церкви — зараховує цю книгу до канону Святого Письма (ККЦ 120). Окрім неї, Традиція прочитує в ключі очищення після смерті слова св. Павла про те, що той, чиє діло згорить, сам буде спасенний, але так, як крізь вогонь (1 Кор 3, 15), і слова Ісуса про гріх, який не буде прощений ні в цьому віці, ні в майбутньому (Мт 12, 32), — на цей останній текст посилається Катехизм, цитуючи св. Григорія Великого (ККЦ 1031). Найсильнішим аргументом залишається, однак, безперервна практика Церкви: молитва за померлих присутня в літургії від перших століть.

Як ми можемо допомогти померлим — форми молитви

1. Свята Меса

Євхаристія — перший і найцінніший дар для померлих, бо вона не лише наше прохання, а Жертва самого Христа (ККЦ 1371). Можна замовити одну Месу, новену за померлих або — за одну людину — тридцять григоріанських Мес. Усе, що варто знати перед замовленням, ми зібрали в путівнику Меса за померлого.

2. «Вічний спочинок»

Це найвідоміша молитва за померлих, яку проказують біля могили, після Розарію, після молитви перед їжею і при кожній згадці про померлого:

Вічний спочинок дай їм, Господи,
а світло вічне нехай їм світить.
Нехай спочивають у мирі.
Амінь.

Молячись за одну людину, кажемо: «Вічний спочинок дай йому (їй), Господи, а світло вічне нехай йому (їй) світить. Нехай спочиває у мирі. Амінь». Ці слова походять із латинської літургії за померлих (Requiem aeternam dona eis, Domine).

До традиції Церкви належить також Псалом 130 (129) «З глибини взиваю до Тебе, Господи» — молитва людини, яка довіряє, що в Господа милосердя і щедре в Нього відкуплення. Його проказують у літургії за померлих.

3. Розарій і Коронка до Божого Милосердя

Розарій можна пожертвувати в інтенції померлого цілий або по одній десятці, додаючи після кожної «Вічний спочинок». Особливо близькі цій молитві скорботні таємниці, які ведуть крізь страсті та смерть Ісуса, і славні таємниці, що говорять про воскресіння.

Багато вірних моляться за померлих також Коронкою до Божого Милосердя, пов’язаною з культом Божого Милосердя, який поширювала св. Фаустина Ковальська. Її словами («задля Його болісних страждань будь милосердним до нас і до всього світу») ми доручаємо Богові всіх — живих і померлих.

4. Відпусти

Відпуст — це прощення перед Богом дочасної кари за гріхи, вже прощені щодо провини (ККЦ 1471). Оскільки померлі, що проходять очищення, є членами тієї самої спільноти святих, ми можемо допомогти їм, здобуваючи для них відпусти (ККЦ 1479). Відпуст можна жертвувати за себе або за померлих, але не за іншу живу людину. Найвідоміший — повний відпуст за померлих у перші дні листопада; умови описуємо на сторінці відпуст за померлих 1–8 листопада.

5. Поминання

Поминання — традиція зачитувати в костелі імена померлих і спільно за них молитися. Воно може бути одноразовим (найчастіше в листопаді) або річним, коли імена зачитують упродовж цілого року.

6. Милостиня, піст і пожертвуване терпіння

Катехизм називає милостиню і покаянні діла серед способів допомоги померлим (ККЦ 1032). Тож в інтенції померлого можна пожертвувати конкретну допомогу потребуючим, день посту, труд догляду за хворим чи терпіння, якого неможливо уникнути. Такі «тихі» пожертви часто є найособистішим виявом пам’яті.

Молитва за душі в чистилищі

Окрім молитви за власних близьких, Церква заохочує пам’ятати про всіх померлих, які проходять очищення, — традиційно ми називаємо їх душами в чистилищі. День поминання всіх вірних померлих (2 листопада) є літургійним спомином усіх вірних померлих. За душі в чистилищі можна пожертвувати будь-яку з описаних вище форм: Святу Месу, Розарій, відпуст чи милостиню. Особливих формул для цього не треба — досить «Вічного спочинку», проказаного з думкою про всіх померлих, особливо про тих, за кого ніхто не молиться.

Як молитися за конкретну людину

• Називайте її на ім’я. Бог знає кожного, але назвати померлого на ім’я допомагає нам молитися серцем, а не формулою.
• Поєднайте молитву з пам’яттю. Дякуйте за добро, яке ви отримали через цю людину; просіть прощення за те, що було важким, — також у ваших стосунках. Молитва за померлого буває дорогою примирення.
• Оберіть сталий ритм. Коротка молитва щовечора, Розарій у кожну річницю, Меса в день іменин — регулярність береже пам’ять від забуття.
• Не обмежуйтеся листопадом. День поминання померлих важливий, але померлі потребують пам’яті впродовж усього року.
• Пам’ятайте про тих, за кого ніхто не молиться. До особистої інтенції варто додати всіх забутих і самотніх померлих.
• Не шукайте знаків. Церква заохочує до довіри, а не до з’ясовування, чи померлий «уже в небі». Ми молимося, доки любимо, — Бенедикт XVI нагадував, що така молитва ніколи не буває марною (Spe salvi 48).

Молитва і Меса — разом

Особиста молитва і замовлена Меса не змагаються між собою. Меса — серце молитви Церкви за померлих, а наша щоденна пам’ять продовжує її вдома і біля могили. Якщо ви бажаєте замовити Месу за близького померлого, перегляньте інтенції Святої Меси, які ми приймаємо, або одразу замовте григоріанські Меси. Меси ми відправляємо в парафії Матері Божої Бялиницької в Бялиничах, а підтвердження з датами й годинами надсилаємо електронною поштою.

Джерела

• Друга книга Маккавеїв 12, 38–46.
• Катехизм Католицької Церкви, № 958 (єднання з померлими): vatican.va
• Катехизм Католицької Церкви, № 1030–1032: vatican.va
• Катехизм Католицької Церкви, № 1471–1479 (відпусти): vatican.va
• Павло VI, апостольська конституція Indulgentiarum doctrina (1967): vatican.va